Законодавче зобов'язання велосипедистів та погоничів тварин носити світловідбивні жилети не допоможе підвищити безпеку на дорогах, бо підходить не з того боку до вирішення проблеми. Крім того, таке зобов'язання є, фактично, криміналізацією велосипедистів та погоничів тварин, і перекладанням відповідальності за ДТП з водіїв на тих, хто буде збитий автомобілем.
Про це заявили в Асоціації велосипедистів Києва у відповідь на зареєстрований 12 березня 2013 року законопроект “Про доповнення статті 19 Закону України “Про дорожній рух”.
У роз'яснювальній записці до автор законопроекту Геннадій Москаль наводить приклад Швейцарії, де навіть корови та кози мають носити світловідбивні жилети вночі. Саме цією нормою він пояснює меншу кількість ДТП у країнах Європи.
Але ті, хто катався по Європі, бачили, що світловідбивні жилети там не носять (хіба окрім Швейцарії). Велосипедисти катаються там по дорозі спільно з машинами або по вело-смугах, відділені від автомобілів лише білою смужкою фарби. А рівень ДТП при цьому, як вірно зазначає Геннадій Москаль, значно менший, ніж в Україні.
Для того, щоб зрозуміти це, необхідно з'ясувати, від чого саме настає смерть або каліцтва у результаті ДТП.
Джерело смерті – автомобіль, а не пішоход
Смертність та каліцтва при ДТП стаються у разі зіткнення автомобіля з іншими автомобілями, або збиття автомобілем пішохода, велосипедиста та інших учасників дорожнього руху.
У всіх цих випадках джерелом небезпеки, а фактично – джерелом смерті, є автомобіль, а не пішохід або велосипедист, бо смертність при зіткненні велосипедиста з велосипедистом, велосипедиста з пішоходом, або пішохода з пішоходом є мінімальною. Йдеться саме про джерело небезпеки, а не про винного у ДТП – бо винним може бути як водій автомобіля, так і пішохід, і велосипедист.
Незалежно від того, хто спровокував ДТП, смертність та каліцтва наступають саме від зіткнення з автомобілем.
А отже, якщо завданням є зменшення смертності та каліцтва у разі ДТП (а не просто “зменшення відповідальності водіїв автомобілів у разі ДТП”), то робити більш безпечним треба, у першу чергу, рух автомобілів.
Як зробити рух автомобілів більш безпечним
Основним фактором, який перетворює автомобіль у джерело смерті, є його швидкість.
Дослідження показують: якщо автомобіль збиває велосипедиста/пішохода на швидкості 65 км/год, останній гине у 95% випадків. Якщо ж автомобіль збиває велосипедиста/пішохода на швидкості 30 км/год, вірогідність смерті – лише 5%.
Саме тому європейські міста запроваджують зони зниженої швидкостіу районах, де багато людей, пішоходів та велосипедистів: у центрах міст, у спальних районах, біля шкіл, парків тощо. Зниження швидкості дійсно працює: створення таких зон у Лондоні знизило кількість ДТП за участі велосипедистів на 50%.
Тобто, аби досягти реальної безпеки на дорогах, необхідно знижувати швидкість автомобілів.
У країнах Європі навіть не у зонах зниженої швидкості ліміт швидкості в місті – 50 км/год. В Україні офіційний ліміт для міста – 60 км/год. Але кожен водій знає, що він може безкарно перевищити швидкість на 20 км/год, і йому нічого за це не буде. Найстрашніше те, що навіть найбільш свідомі водії, які намагаються їздити на велосипеді і користуватися громадським транспортом, навіть вони їдуть по місту зі швидкістю 79 км/год, і кажуть: це ж дозволено.
Тобто, ми бачимо, що Європа їздить в місті 30-50 км/год, а Україна – 79 км/год. Але робимо висновок, що кількість ДТП там менша, бо велосипедисти у Швейцарії їздять у світловідбивних жилетах.
Фактори безпеки
Позначення велосипедистів, пішоходів та інших себе на дорозі у темний час доби теж є певним фактором підвищення безпеки. Але, якщо порівнювати його з фактором швидкості, то жилет – навіть не крапля в морі, а один атом.
Згідно зі статистикою ДТП, наданою Центром безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, майже половина ДТП стається у результаті перевищення швидкості. Причину ДТП “не перевищив швидкість, був тверезий, але не помітив у темряві” я ніколи не зустрічала у статистиці: можливо, вона існує, але у таких невеликих кількостях, що не відображається у статистиці.
Тож фактор уважності та свідомості водія, безумовно, важливий. Але не треба розраховувати на те, що ми знизимо кількість ДТП тільки тому, що у нас свідомі водії.
Які небезпеки може принести велосипедисту/погоничу тварин цей законопроект
Згідно з Правилами дорожнього руху, велосипед має бути обладнаний червоним світловідбивачем ззаду, помаранчевими світловідбивачами збоку та білим світловідбивачем спереду. У темний час доби велосипедист має вмикати фару. Це – ті пасивні засоби безпеки, які “оберігають” велосипедиста від звинувачення у ДТП, якщо його зіб'ють.
Але відомі випадки, зокрема, у й Києві, коли, збивши велосипедиста, водії автомобіля швиденько знімають з велосипеда задній червоний та білий передній ліхтарики, аби показати, що велосипедиста було не видно вночі, отже, він сам винний у ДТП. Велосипедист зазвичай у таких випадках уже мертвий, тож довести нічого не зможе. А свідчення його друзів нічого не дають.
То що зупинить водія від того, щоб зняти з велосипедиста світловідбивний жилет і, таким чином, перекласти відповідальність за ДТП на нього? Тільки його совість.
Але це лише одна сторона проблеми, яку може створити законопроект. Інша сторона – криміналізація кожного велосипедиста та погонича тварин, який не носить жилет. Якщо ви виїхали ввечері покататися в парку без жилета – ви уже порушник. Вас можна навіть не збивати – ви і так отримаєте штраф від 85 до 136 гривень. Ці гроші – мінімум для мешканців великих міст. Але не кожна бабуся на “Україні” у своєму селі зможе заплатити цей штраф – штраф за те, що тепер відповідальність за ДТП лежить на менш захищених учасниках дорожнього руху.
Чи буде працювати така норма
В якості перекладання відповідальності на менш захищених і менш забезпечених учасників – так. В якості підвищення безпеки – швидше за все, ні.
Для порівняння: з 2009 року у Правилах дорожнього руху діє норма, яка зобов'язує пішоходів носити світловідбивні елементи в одязі у темний час доби. Статистика показує, що кількість ДТП за участі пішоходів з того часу не зменшилася.
Водночас, тепер у разі ДТП будь-який пішоход апріорі винний – якщо немає світловідбивного елемента. А швидше за все, пішоходи його не мають, адже ніхто не знає про це правило, і не носить світловідбивні жилети або браслети з собою в сумці кожного дня.
Наведемо інший приклад. У Києві більшість велосипедистів, що пересуваються по дорогах, їздять у світловідбивному спортивному одязі. Їх має бути добре видно здалеку. Водночас, згідно зі статистикою вело-ДТП, понад 50% велосипедистів у Києві були збиті, коли вони їхали у шоломі і світловідбивному одязі.
Натомість основними причинами ДТП за участі велосипедистів названі “поворот направо автомобіля – рух прямо велосипедиста” і “водій або пасажир відкривають двері, не переконавшись у відсутності перешкод”. Тобто, це ті ДТП, при яких швидкість автомобіля мінімальна, і час роздивитися навколо, аби побачити велосипедиста у світловідбивному одязі, точно є.
Висновки і рекомендації
Важливо пам'ятати, яка мета будь-яких заходів з підвищення безпеки. Важливо розуміти істинні причини, а не усувати лише поверхневі наслідки.
Якщо ми хочемо уникнути смертності та каліцтва у разі ДТП – тоді треба зменшувати швидкість. Потрібно вносити зміни до Кодексу України про адміністративні правопрушення, щоб прибрати звідти норму “нештрафованих +20 км/год”. Це реальний вихід.
А світловідбивні жилети – це просто розмахування червоною ганчіркою, і спроба безболісно досягти “швидких результатів”, які насправді, лише поверхневі, і не вирішать проблему.
Джерело: Асоціація велосипедистів Києва
Доповнення:
21.03.2013 Асоціація велосипедистів Києва надіслала лист ініціатору проекту закону народному депутату України Москалю Г.Г. з проханням відкликати проект.
