Оплата велопоїздок на роботу: проблеми

Ми все ще прив’язані до дешевого паркування і старих звичок.
ERIC JAFFE, 18.03.2015

Франція привернула увагу минулого літа, коли оголосила пілотну програму оплати велопоїздок на роботу. Увага була цілком заслужена: пропозицією такої оплати – скромних 25 євроцентів кілометр, або близько 43 центів США за милю (по курсу на сьогодні) – Франція застосувала новий підхід до старої проблеми автозалежності. Але результати шестимісячного експерименту не поширювалися аж так активно – можливо, тому, що вони були не надто вражаючими.

Французьке міністерство відзначає у звіті, що на кінець експерименту на роботу велосипедом погодилися їздити 419 осіб. Це значно більше у порівнянні з двома сотнями велосипедистів на початку експерименту, але не надто багато порівняно з близько 8200 працівниками – учасниками проекту, особливо враховуючи факт, що період експерименту (червень-листопад) – це найгарячіший велосипедний сезон. І в той час як серед «нових» велосипедистів 19% – ті, хто змінив автівку на велосипед, проте більшість автомобілістів продовжували використання автомобілів, зменшуючи реальний вплив експерименту на автомобілістів приблизно до 5%.

Отже, ці результати є доволі позитивними, і ця інновація Франції отримала визнання. Якщо вона забажає продовжувати оплачувати поїздки велосипедом на роботу – побажаймо їй успіху. Але в широкому сенсі є дві основні проблеми такому проплачуванні –  або, якщо хочете, фінансовому стимулюванні поїздок велосипедом на роботу.

Як зазначили транспортні експерти Ralph Buehler і Andrea Hamre незабаром після оголошення французької програми, перша проблема – це  дешеві або безкоштовні парковки. Дослідження показали, що, коли роботодавці пропонують додаткові привілеї для всіх ком’ютерів (тих, хто регулярно долає значну відстань від дому до роботи, зазвичай з пригорода у місто) – безкоштовну парковку, проїздний квиток або велосипедні субсидії, ймовірність того, що працівники будуть їздити автомобілями поодинці насправді зростає в порівнянні з відсутністю таких вигод.             Єдиний надійний спосіб виманити співробітників з їх автомобілів – забезпечити переваги альтернативних способів пересування, зменшуючи кількість доступних парковок.

Untitled-1-01

Друга проблема – це наш впертий мозок. Когнитивісти вважають, що транспортні звички (серед інших) є настільки фіксованими та автоматичними, що ми, зрештою, не робимо щоранку справжнього вибору. Але є певні моменти в житті, коли звички стають не такими стійкими і непорушними, включаючи зміну роботи. Очевидно, що заходи, спрямовані на зміни транспортних звичок, мають найбільший вплив, якщо вони поцілять у ці  «вікна» змін.

Знову ж таки, експеримент Франції з оплатою велопоїздок на роботу не був ні в якому випадку провальним. Його вплив був мінімальним, але він був мінімальним  у бажаному напрямку, за незначної монетарної складової. Але реально  необхідна дискусія повинна проводитися у напрямку найкращого використання цих обмежених грошових ресурсів. Можливо, ці ж ресурси, витрачені на розширення велосипедних доріжок або підтримку політично непопулярної теми безкоштовних парковок, або сфокусовані на працівників, які щойно змінили роботу, мали б набагато більший ефект.

Звичайно, необхідно надати велосипедистам ті ж транспортні зручності, що і всім іншим. Але якщо мета полягає в тому, щоб спонукати людей змінити автомобіль на велосипед, лише оплати велокілометражу, без сумніву, замало.

Джерело: citylab.com
Переклад: Тетяна Коваль

Submit your comment

Please enter your name

Your name is required

Please enter a valid email address

An email address is required

Please enter your message

Український інформаційний центр велотранспорту © 2019 All Rights Reserved